Про Раджива, або яким має бути науковий менеджемент.

Був у нас в Інституті колись дуже давно постдок з Індії. Індус-постдок це ніяке не виключення, а правило. Зазвичай їх буває трохи більше, ніж з Китаю. І ті, і ті дуже завзяті і працьовиті. Інший індус свою маленьку доньку навчав всім відомим йому мовам і організовував додаткові уроки з математики. Дитині тоді було десь шість років. Я кажу, – воно ж ще дитя. А він мені: Руслана, ти знаєш скільки індусів? Більше, ніж мільярд. Щоб там вибитись в люди, треба бути трохи розумнішим.

Так ось, зараз буде мова про того постдока. У нього була дуже весела і легка вдача: такий собі завжди усміхнений, з гарним настроєм, позитивний екстраверт. Зустріне – завжди розпитає як справи, побачить здалеку – помахає рукою. Він займався генетичними маркерами, на мій погляд нудна і марудна тема, до того ж на якійсь непереспективній культурі. Спокійненько зробив свою роботу, гарно захистився, та й поїхав назад у свою Індію. До більше як мільярда індусів.

Минуло майже 10 років. Поїхала недавно на одну конференцію. Слухаю доповіді – ми ще тут шматочок геному просеквенували, а тут ще пару цікавих генів знайшли. І ось, дивлюсь, в списку учасників знайоме ім’я нашого індуса — Rajeev Kumar Varshney. Більш того, в програмі його доповідь і не просто доповідь, а keynote lecture. Йду послухати. Так ось, те, що потім послідувало, приголомшило не тільки мене. Це був феєрверк. Це було свято. Презентація миготіла всіми фарбами, закручувалась в спіралі, вибухала і розліталась. Це був болівуд в кращому сенсі цього слова. Але від цього сенс зовсім не втратився, а навпаки.

Герой моєї оповіді став директором двох інститутів і купи консорціумів по генетиці рослин, які, крім Індії, об’єднують африканські і латиноамериканські країни. Насьогодні він один з найбільш цитованих генетиків рослин, автор більш як 200 статей в самих відомих наукових журналах. Просеквеновано чотири геноми рослин, які релевантні для цих континентів. Для цих всіх культур розроблені маркери для селекції. За їх допомогою відселектовані нові сорти, стійкі до посухи і грибкових хвороб, які вже передані населенню без патентів.

Для того, щоб це все зробити, треба люди, гроші і технології. Цей індус припахав весь цивілізований світ на потреби своєї країни і країн, що розвиваються. Тут тобі і подружжя Гейтсів, і американські державні фонди, і європейські, і канадські, і британські, і світовий банк. До виконання наукових проектів задіяні провідні світові генетичні інститути. Секвенували і канадці, і китайці, і австралійці, і датчани, і американці. В кінці лекції список коллабораторів, як довгі титри у блокбастері.

null

Це найгеніальніший науковий менеджер, якого мені вдалось зустрічати взагалі. Після лекції зустрічаю в кулуарах. Він здалеку махає рукою, підбігає і питає – як справи, Руслана? Я думаю, що 10 років це задовго для того, щоб пам’ятати моє ім’я. Але одразу здогадуюсь, що це мабуть бейджик мене видає. Тоді він питає – а як справи у Володі? (мого чоловіка, якого не конференції не було). Тоді я кажу, Раджив, ти ненормальний. Я про тебе напишу, гаразд? Він сміється. Треба буде написати про нього нормальну статтю. Він її заслуговує.

Руслана Радчук, співробітник інституту рослинної генетики, Гатерслебен, Німеччина.